І. Нечуй-Левицький "Кайдашева сім"я"

Кайдашева сім"я
Дія твору відбувається в	селі Семигори
Недалеко од Богуслава, коло Росі в довгому покрученому яру	розкинулось село
Головними героями є	родина Кайдашів
Омелько Кайдаш – стельмах	Кайдаш стругав вісь
Сини Кайдаша	обидва довгобразі й русяві з трошки горбатими носами
Карпо з карими очима	мав в собі щось неласкаве
Лаврінові очі веселі сині	світились привітно
Карпо дає злі характеристики дівчатам	у Палажки очі витрішкуваті, я у жаби, Хівря носом свистить
Лаврін гарної думки про дівчат	в Палажки брови, як шнурочки
Омелько дуже богомільний	постив дванадцять п’ятниць на рік
Вірив, що хто буде постить у п’ятницю	той не буде в воді потопати
Лаврін хоче взяти за жінку дівчину	гарну, як квіточка, червону, як калина в лузі
Лаврін порадив Карпові сватати   Мотрю,	бо в неї серце з перцем
Маруся Кайдашиха замолоду служила в дворі, у пана, вміла куховарити	тому її  називали економною
До Марусі прилипла якась	облесливість любила цілувати руки панам
Омелько часто напивався,  поночі,	потрапив на діжку з вдою, шубовснув у воду
Карпо познайомився з Мотрею. Котра	мазала червоною глиною припічок
В очах Мотрі було розлите щось  гаряче,	було видно розум замішаний злістю
Молоді кокетують: Мотря пхнула Карпа	глиняник покотився, розлив глину
Сини Кайдаша не слухають батька	просив гору на дорозі розкопати – не послухали
Кайдаші приїхали на сватання до Довбишів	вихваляє Мотрю: та й робоча ваша дочка, що за золота в вас дитина
Маруся вихваляється: просили мене готувати обід у священика,,	матушка кличе мене в покої, та все припрошує
Марися хвалиться синами: тихий,    у колисці,	піду, а він лежить – ані писне ( про Карпа)
Омелько обіцяє Карпові	поставити хату
Мотря у Кайдашів
Маруся стоїть над душею в Мотрі	наче осавула, на панщині
Маруся не береться до роботи	вдає що хвора
Мотря починає розповідати свекрусі	мала розум, а в вас, мабуть, оце згубила
Маруся обмовляє невістку: я думала, багачі	наженуть  двір  корів, а пригнали одну дурну вівцю
Маруся про Мотрю : ні спекти, ні зварить  не вміє,	а що вже лінива, вранці, як кобила сопе
Після обмовлень перед кумою Мотря вирішила	не коритися свекрусі
На Омелька нападають галюцинації :приснилось	вбігла коза з червоними очима, з вогнем у роті
Карпо під час сварки вступився за дружину:	тату, в Мотрі є чоловік
У відповідь на це батько пригрозив	носа втру їй
Кайдашиха ненавидить невістку,  привезла    з	ярмарки хустку чорну,  ще дала їй товсте полотно
Мотря називає свекруху	лютою змією
Посварилися за мотовило	Кайдаш його потрощив
Кайдаш мотовилом зачепив по руці Мотрі, Карпо заступився за жінку	Тату! Оступіться! Не вводьте мене в гріх
Коли Омелько кинувся на сина, той	штовхнув його кулаком, батько впав
У Омелька лице було біле	як у ченця
Омелька огорнув сором: на його лобі лежала	важка туча, сором, перемішаний з жалем
Мотря починає варити борщ для себе	в маленьких горнятах
Мотря розповіла своїй матері про Марусю: на словах, як на цимбалах грає,	а як гляне – то молоко кисне
Омелько одділив Карпові хату,	дав пару волів    частку поля
Мотря з того часу	ніби на світ народилась
Зустріч з Мелашкою. Вінчання. Будні.
Лаврін зустрів	Мелашку
Невелика на зріст, рівна, як струна,	повновидна   гарна, як червона калина ( Мелашка)
Мелашка родом	з села Бієвці ( хата в яру на Западинцях)
Була з поетичною душею, з ласкавим серцем,	часто в розмові вкидала слова пісень ( Мелашка)
Щоб ходити до дівчат з Бієвець	Лаврін    парубкам поставив могорич
Мелашка з родини	Балашів
Ідучи на сватання, Кайдашиха впала з воза	витрушувала сіно з пазухи та пирхала, як кішка
Гордовита Кайдашиха в низьких дверях набила гулю, що	викликало сміх малечі
Балаші жили бідно:	маленькі віконця були ніби сліпі, стара лежанка з каменю
Дітям Маруся дала дрібні гроші ( по шагу)	чи можна, мамо, їсти дзеню? – спитала дівчинка
Діти чекали, що з пазухи Кайдашихи	повискакують медівники
Жовті сап»янці Кайдашихи діти охарактеризували:	в тітки жовті ноги, неначе в нашої зозулистої курки
Кайдашиху на сватанні потягло на порівняння: дочко, здорова, як риба	будь, весела, як весна, щоб твої думки були повні, як криниця
Маруся обмовляє Балашиху,не вміє хліба спекти,	а Мелашка принесе до Кайдашів стрижену кішку
Маруся знущається з Мелашки	підстав своїй жінці стільчика, бо не дістає до діжки
Мелашці приснилося: влітаю в хату, дивлюся, а моя мати	лежить на лаві мертва, укрита чорним сукном
Якби мала крила, полетіла б одвідати неньку   крилами садки поламала,	луги сльозами б залила (Мелашка)
Кайдашиха передала в Бієвці паляниці:	на Западинцях, мабуть, не бачили таких паляниць
Мелашка жаліється матері: кругом мене	чужі люди, чужий рід, чуже село
Мелашка починає конфліктувати з Мотрею	відмовляється мести сіни
Баба Палажка переконана, що хто піде в Єрусалим або	щороку в Києві  на паску, то потрапить в рай
Палажка знає, де стоїть молоко Богородиці,	де святий Миколай притиснув злодія
Я вожу людей од Воєнного Миколи до Десятинного	а від нього до Доброго та Мокрого ( Палажка)
Палажка розповідає небилиці: там на Андріївській горі	під престолом є джерело, в яке щороку забивають віз вовни
Мелашка в Києві
Перед мандрівкою до Києва Палажка	ходила   прощатися з усім селом
Під час ночівлі в Братському монастирі монах переплутав бабу Палажку	з Мелашкою і почав з старою цілуватися
Палажці здалося, що дзвін упав на неї	на її лиці плуталася страшна борода
Палажка	двадцять пасок з’їла в Києві
Мелажка залишається в Києві	наймається на роботу до проскурниці
Кайдашиха побилася з Палажкою	через Мелашку
Йдуть шукати Мелашку	Кайдашиха, Балашиха та Лаврін
Мелашка тужить за Лавріном	лучче мені каміння носити, ніж таке горе терпіти
Після повернення додому Мелашка	народила сина
Бійки в родині Кайдашів
Між батьком та Лавріном загострилися стосунки	Омелько погрожує, що відділить Лаврінові його частку поля
Нащо? Ваша частка – й моя частка: ви сьогодні господар	а завтра я (Лаврін)
В церкві Кайдаш злякався, бо побачив, що	образи співають, а Варвара заворушила пальцями
На вулиці Омелько косив кропиву, бо йому	здалося, що то чортики
Покликали Палажку, щоб та їх прогнала     взяла свяченої води,	вмочила ніж та на хрестику замовляла
Після того, як Лаврін прибрав господарство до своїх рук Омелько сказав	був колись Кайдаш, а тепер перевівся на маленького Кайдашинця
До Омелька внадився херсонський чумак,	який привів його на греблю. Втопився
Після смерті батька Карпо та Лаврін	вирішили поділити город та садок
Мотря переміряла	город паском. Міряючи, хитрила
Сваряться через	пасіку, вівці та свині
Волость присудила батьківське добро	Лаврінові та матері, бо Карпо свою частку забрав за життя батька
Мотря забирала з горища курячі яйця,	бо їхня курка зайшла на Лаврінове горище
Це не Мотря, а бендерська чума	Кайдашиха
Лаврін намагається скинути	Мотрю з драбини
Половина її теліпалася на стіні, а друга   половина вчепилась в бантину.	Мотря
Мотря вчить дітей називати	Кайдашиху злодійкою
Ти змія люта	так Мотря характеризує Кайдашиху
Просить Карпа прив»язати матір на вигоні до стовпа	мов скажену собаку ( Мотря)
За те, що Кайдашиха  ткнула Мотрі дулю в око	Мотря держалом виколола Кайдашисі око
Рятуйте мене! Рятуйте, хто в Бога вірує!	репетує Кайдашиха
Щоб показати, що все зло йде від Мотрі	Маруся   попросила священика окропити свяченою водою хату Карпу
Він був чоловік гордий, упертий, не любив нікому кланятись	навіть рідному батькові ( Карпо)
Громада в волості обрала Карпа	за десяцького
Карпо пропонує: посадити біля жидівського шинку	людей з дрюками
Не чорна хмара з синього моря наступила,	то виступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину
Кайдашиха була висока та суха	наче циганська голка
Лаврін запер Карпового коня до своєї стайні, бо	Мотря забрала порося
Кайдашиха заступила до хліва	Карпо придушив матір з усієї сили
Нате, їжте мене, або я вса з’їм!	кричав Карпо до матері
По спині лупи її. виколи дрючком їй друге око!	кричала Мотря
Карпо побіг за матір’ю, загнав у ставок	Гвалт! Рятуйте, хто в Бога вірує. Ой утопить мене (Кайдашиха)
За образу матері Карпові присудили	дати десять різок, заплатити 5  карбованців або перепросити матір
Груша росла на Карповій половині, тому священик радить    .	заплатити одчіпного 3 крб
Лаврін жаліється священикові на Мотрю	її треба посадити в клітку та показувати за гроші, як звірюку, на ярмарках
Сім’ї помирились, бо	груша всохла
Особливості твору
Жанр твору	реалістична повість
Реалізм – мистецький напрям 19 ст., що зображував	типові характери в типових обставинах
Основні ознаки реалізму:щодо характеру людини:	характер зумовлений впливом суспільства
Психологізм	відтворює внутрішній світ героїв
Гуманізм	співчуває та протестує проти всіх форм поневолення
Розвінчує	згубний вплив нелюдського світу навчинки людей
Прототипом Кайдашів стала	Сім’я Мазурів
Жанр твору	соціально-побутова, сатирична повість
Тема твору	життя селянства після реформи кріпацтва
Експозиція	опис села, розмова двох братів про майбутнє одруження
Зав’язка	сватання й одруження Карпа
Кульмінація  у творі їх кілька	це кожна бійка ( Мотря виколола око; Карпо женеться за матір’ю з дрючком; б’ються батько з сином, брат з братом)
Розв’язка	груша всохла і дві сім’ї помирилися
Ідея твору	контраст між покликанням людини та її щоденним життям, що веде до змізеріння людини
Значення твору
Письменник у своїх повістях 70-80 –х років показав	змізеріння особи ( Міщук)
Показав людей, які не сміються	Панченко
Твір населений дуже серйозними	навіть похмурими людьми
Постає трагічна картина життя селянства,	яке потрапило у безвихідь   пореформених відносин  (Крутікова)
Жодна література світу не має такого правдивого	дотепного, людного, сонячного   твору (Рильський)
Нечуя-Левицького Франко назвав	великим артистом зору, всеобіймаючим оком України
Гумор Нечуя-Левицького набуває відтінків від світлого,	життєрадісного до сумно-іронічної посмішки та карикатури