Тарас Шевченко

Тарас Шевченко Народився в Моринцях на Черкащині    1814 Вчитель малярства    Ширяєв Товариш Шевченка, що допоміг у викупі з кріпацтва   Іван Сошенко Звільнення з кріпацтва   1838 Допомогли звільненню   Брюллов, Жуковський, Гребінка Місце навчання   Академія художеств Перша подорож в Україну   1843 Образотворча картинна галерея    Живописна Україна Завершив навчання в Академії   1845 Працює після завершення в    Київській археографічній  комісії Кріпацтво не прийняв ні фізично, ні морально   Маланюк про Шевченка Курінний отаман козацького коша в Петербурзі  Шевченко Вихід Кобзаря    1840 Заагітував вступити до Кирило-Мефод братства    Костомаров У програмі записано «І не буде ні царя, ні пана»   програмі Кирило-Мефодії братства Програмний документ братства   «Книга буття» Костомарова Арешт    1847р. Трибунал під головуванням самого  Сатани    не міг винести такого вироку(Шевченко) Чотири кари Шевченка заборон писати, малювати, рядовим солдатом Заслання    1847-1857рр. Місце першого заслання  Орська фортеця( Оренбурзький край) Учасник експедиції дослідження Аральського моря     керівник Бутаков Переведено у 1850р  Новопетровськ, п-ів Мангишлак Після заслання повернувся Нижній Новгород Друга подорож в Україну    1859р. Склав для дітей   Буквар Помер    1861 Могила     в Каневі

Творчість Тараса Шевченка 

Гайдамаки  Шевченка
Джерела поеми
Головне джерело	народні перекази, розповіді діда поета Івана
Про те, що діялося на  Україні 1768 року	розказує так, як чув од старих людей
Спирався на історичну повість польського письменника	Міхала Чайковського «Вернигора»
Основа твору	події Коліївщини 1768 року
Події твору відбуваються в Звенигородщині	край де виростав сам Шевченко
Образи поеми
Центральний образ	повсталий народ
Новаторство поеми	вперше в європейській літературі героєм стає народ
Виразником народу є	Ярема
Інші головні образи	Іван Гонта, Максим Залізняк, Ярема Галайда
Зміст поеми
Лірично – філософський вступ	роздуми над плинністю часу
Все йде, все минає – і краю немає. Куди ж воно ділось?	І дурень і мудрий нічого не знає
Дві сюжетні лінії твору	перша – розгортання повстання; друга – особисте життя Яреми
Розділ Інтродукція
Інтродукція	розкрито причини повстання ( експозиція першої сюжетної лінії)
Експозиція -  частина твору, в якій розкриваються:	1) риси характеру персонажів; 2) обстановка, час і місце дії; 3) умови, в яких відбуватиметься дія.
Розділ Галайда
Галайда	знайомство з наймитом Яремою, його коханою дівчиною  Оксаною
Ярема	сирота убогий  ні сестри, ні брата, нікого нема
Має тонку душу:	хочеться байрак гомонить послухать, як море заграє
Один я на світі і доля –	стеблина-билина на чужому полі
Ярема
Ніжний до Оксани:	Годі пташко! Кращої немає. Одпочинь. Хіба краща є за тебе? Ні на небі, ні за небом, ні за синім морем
Розділ Конфедерати
Конфедерати напали на Лейбу, вимагають грошей.	Лейба вказує на титаря, який зберігає церковні гроші
Розділ Титар
Ярема з Оксаною зустрілися в гаю.	Конфедерати закатували титаря
Допит: давайте праску! Де смола	у тім’я цвяшок закатай
Розділ Свято в Чигирині
Свято в Чигирині	туга за гетьманським ладом в Україні
Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали, встали б й подивились на той Чигирин,	заплакали б тяжко,   бо ви б не пізнали козацької слави убогих руїн
Гайдамаки зібралися в Чигирині на раду,    поєднались, -	дожидають Великого свята
Клянуться у вірності	освячують ножі  проти ночі Маковія, як ножі святили
В Чигирині до гайдамак звернувся благочинний ігумен Мотронинського монастиря	кругом святого Чигирина сторожа стане з того світу
Ігумен просить: а ви Україну ховайте: не дайте матері	не дайте в руках у ката пропадать
Наголошує: вороги бояться навіть могил: гетьманів: згадайте  праведних гетьманів:	згадайте, де лежить останок славного Богдана?
Через те, що Хмельницький в домовині – ллється кров невинних	нема Богдана – червонить і Жовті Води, й Рось зелену
Розділ Свято в Чигирині розпочинає	головну сюжетну лінію гайдамаччини
Розділ Треті півні
Розділ Треті півні	початок повстання
Сигнал до початку повстання	спів третіх півнів
Гомоніла Україна, довго гомоніла	довго, довго кров степами текла-червоніла
Є надія на визволення : а в степах України –	о боже мій малий – блисне булава!
Розділ Червоний бенкет
Розділ Червоний бенкет	розповідає про бій у Черкасах. Ярема дізнається про смерть титаря і полон Оксани
А Ярема – страшно глянуть	по три, по чотири так і кладе
Ярема стає за сина Залізнякові	придбав Максим собі сина на всю Україну
Розділ Гупалівщина
Розділ Гупалівщина	повстання набуває розмаху
Жінка навіть з рогачами	пішли в гайдамаки ( гіпербола)
Скрізь по селах шибениці:	навішано трупу
Гірше пекло.. а за віщо, за що люди гинуть   того ж батька, такі ж діти –	жити та брататься
Коліївщина зображена	як братовбивча війна
Розділ Бенкет у  Лисянці
Розділ Бенкет у Лисянці	бенкет серед трупів, зустріч з Лейбою, який показує, де Оксана. Ярема рятує кохану - кульмінація 2-ої сюжетної лінії
Розділ Лебедин
Лебедин	Оксана перебуває в Лебедині під наглядом чорниць, вінчання Яреми з Оксаною – розв’язка 2-ої сюжетної лінії
Розділ Гонта в Умані
Гонта в Умані	руйнування Умані, трагедія Гонти – вбивство синів – кульмінація 1-ої с. л.
Гонта ховає дітей, накриває червоною китайкою їхні очі	Сини мої, сини мої! На ту Україну дивіться: ви за неї й я за неї гину
Батько Гонта на межі божевілля	страшно, страшно усміхався, утер очі, в диму, та й сховався
Епілог
Епілог   .	наслідки повстання – розв’язка 1 с. л.
Наслідки повстання	З’явилась в народу надія на визволення
Посіяли гайдамаки в Україні жито	та не вони його жали
Поет дякує своєму дідусеві	спасибі дідусю, що ти заховав в голові столітній ту славу козачу
Інші особливості твору
Жанр твору	поема-епопея
Поема-епопея	поетичний твір, в якому порушуються проблеми людини на тлі епохи
Жанр твору	романтична поема
Про романтизм свідчить діалог Яреми з Дніпром	Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові
Залізняк
Максима Шевченко називав сизим орлом	Ой літає орел сизий, а за ним орлята
Жанр твору	ліро-епічна поема героїчного характеру
Найбільший за обсягом поетичний твір	Шевченка(поема складається з 11 розділів)
Провідна ідея	звеличення національно-визвольного руху
Значення твору
Рильський оцінив Гайдамаки як	декларацію прав громадянина і поета
Поема Гайдамаки	відповідь письменникам, які зображували гайдамак як розбійників
Брешеш, людоморе!	За святую правду-волю розбійник не стане
Кавказ
В горах до скель прикутий	Прометей
Твір присвячений другові	Якову де Бальмену, що загинув на Кавказі
Жанр твору	інвектива
Інвектива	гнівне звинувачення
Жанр твору	поема-реквієм
Вірить в безсмертність народу.	Не вмирає душа наша  Не вмирає воля. І не ситий не виоре на дні моря поле
Звертається до Бога:	не нам діла твої судить, і хліб насущний замісить  кривавим потом і сльозами
Вважає змістом війни – сльози і кров: а сльоз, а крові?	Напоїть всіх імператорів би стало
Цар – собака народу:	Слава! Слава! Хортам і гончим і псарям  і нашим батюшкам-псарям
Закликає боротися: Борітеся – поборете	Вам Бог помагає. За вас правда, за вас слава і воля святая
Основна частина твору	монолог колонізатора
Колонізатор вихваляється:	ми християни, храми, школи нам тільки сакля очі коле
Сакля	житло горців
Завойовник питає: Чом ви нам  платить	за сонце не повинні
Переконує, що всі народи в імперії щасливі.	От молдаванина до фіна  на всіх язиках все мовчить, бо благоденствує
Засуджує церкву, яка висвячує у святі негідних осіб:	Що цар якийсь – то свині пас  та дружню жінку взяв до себе, а друга  вбив, тепер на небі
Вихваляється успіхами: чого-то ми не вмієм?	І зорі лічим, гречку сієм, продаєм або у карти програєм людей…не негрів
Любов до народу така:	Ви любите на братові  шкуру,  а не душу
Запитує в Христа: За кого ж ти розіп’явся, Христе, Сине Божий?	Щоб ми з тебе насміялись?
Висміює священиків, які б’ють неутомленії поклони	за кров, за кражу, за войну
Чому завоювали Кавказ? Бо бажають сонце правди показати	сліпим, бачиш, дітям!
Горює за другом: довелось пролить кров добру, не чорну.	Довелось запить  з московської чаші московську отруту
Епіграфом твору є слова біблійного пророка Єремії	Хто дасть моїй голові воду й очам моїм джерело сліз, бо плачу я день і ніч
Завойовник – колонізатор клянеться у вірності Христові	Ми не погани, ми настоящі християни. Усе добро, сам Бог у нас!
Душа друга Якова житиме й після смерті. Живою душею в Україні витай,	літай з козаками понад берегами. Розриті могили в степу козир
Іван Дзюба назвав поему  відвагою обстоювати правду  перед Богом.	Шевченків Бог – Бог усіх ,хто хоче правди
В творі багато сарказму	сарказм – дошкульна іронія відвертий вияв обурення,  ненависті
По закону апостола ви любите брата	суєслови, лицеміри, господом прокляті ( сарказм)
Тема поеми	національно-визвольна боротьба
Ідея	неприйняття насильства, осуд загарбницьких війн, незнищеність народу, його мови
Прометей	символ народу
Катерина
Катерина покохала	російського офіцера, народила сина
Мешканці осуджують її, тому по воду ходить опівночі	Візьме відра опівночі. Заспіває Гриця, виспівує, аж калина плаче
Батьки стали чужими: хто спитає, привітає, без милого в світі	батько, мати – чужі люди, тяжко з ними жити
Доля жорстока до дівчини: Вміла мати брови дати	карі оченята та не вміла на сім світі щастя-долі дати
Мати проклинає рідну дитину	проклятий час-годинонька, що ти народилась
Мати виганяє з дому, в розпачі питає	а хто ж мою головоньку без тебе сховає
Проганяє й батько	Чого ж ждеш небого?
На згадку Катря взяла	землі під вишнею
Шевченко наголошує: дівчина сама себе занепастила	того в’яжуть, того ріжуть, той сам себе губить
Зустріла військових, питає	Чи нема мого Йвана чорнявого?
Доля Катерини гірша за собачу долю: сирота-собака має свою долю	його б’ють і  лають, закують в неволю. Та ніхто про матір на сміх не спита
Зустріла коханого, якого продовжує любити	любий мій Іване, серце моє коханеє! Де ти так барився
Відповідь Івана:	Дура, отвяжись! Возьмітє прочь безумную!
Побігла винести сина, щоб показать батькові	Утік! Нема! Сина батько одцурався!
З розпачу	втопилась
Син Катерини став поводирем кобзаря: хто йде – не минає	хто бублик, хто гроші; а дівчата старому шажок міхоноші
Батько хлопця їхав бричкою, дав хлопцеві гроші	а пан глянув…одвернувся…пізнав препоганий, пізнав тії карі очі
Жанр твору	соціально-побутова поема
Тема	трагічна доля матері-покритки
Зав’язка	зустріч з офіцером, народження сина
Кульмінація	вигнання з дому, друга зустріч з офіцером
Розв’язка	самогубство Катерини
В образі Катерини	зображена Україна
Катерина	романтична поема
Поема споріднена з творами	Байрона ( Гуяр), Міцкевича ( Гражина), Пушкіна ( Бахчисарайський фонтан)
Причинна
Причинна	людина, якій  «причинено», пороблено
Героїня твору – дівчина-красуня, яку ворожка зробила сновидею,	щоб вона менше страждала від розлуки з коханим
Під час нічних блукань сновиду	залоскотали русалки
Прибулий вранці козак, заставши її неживою,	в розпачі покінчив із життям
Твір схожий до твору	Шекспіра «Ромео і Джульєтта»
Жанр твору	балада
Балада	твір з драматичним сюжетом, конфліктом   здебільшого трагічною розв’язкою
В баладі нерідко діють	фантастичні істоти
Твір починається образом	бурі
Образом бурі починається й твір	Вальтера Скотта «Замок Смальгольм»
Реве та стогне Дніпр широкий	сердитий вітер завива
Дівчина тужить: в таку добу під горою біля того гаю	що чорніє над водою щось біле блукає
Запитує: чому дівчину покарав Бог:	За те, що так щиро вона полюбила козацькії очі? Прости сироту
Природа сумує за причинною:	Чорніє гай над водою, де ляхи ходили ( чорний, бо сумно)
Козак в розпачі: За що ж вони розлучили мене із тобою?	Зареготався, розігнався – та в дуб головою
Самогубців на цвинтарі не ховали	насипали край дороги дві могили в житі
Посадили над козаком явір та ялину	а в головах дівчини червону калину
Весілля в дівчини не буде. Не вернеться чорнобровий і не привітає	не розплете довгу косу, хустку не зав»яже
Дівчина не розуміє, що робить: схаменулись нехрещені	дивляться – мелькає щось лізе вверх по стовбуру
І мертвим і живим, і ненародженим
Твір пов’язаний із псалмами на теми	Божої кари
Жанр твору	послання
Епіграф твору взято з тексту	послання Іоанна
Епіграф: Хто каже, що любить Бога, а	брата свого ненавидить лжа оце
Поет сумує: І смеркає, і світає, День божий минає	тільки я, мов окаянний і день і ніч плачу
Плачу в Україні  пани не чують, бо	кайданами міняються, правдою торгують
Називає панів нелюдами:	схаменіться, недолюди, діти юродиві
Закликає полюбити рідний край:	полюбіте щирим серцем велику руїну, розкуйтеся, братайтеся!
Закликає не захоплюватися чужоземним	В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля
Україна одна, іншої не буде. Нема на світі України, немає другого  Дніпра,	а ви претеся на чужину шукати доброго добра
Пани на нашій землі – смердючий гній   і	сонце б не гріло смердючого гною на чистій, широкій, на вольній землі
Попереджує про наростання народної революції: настане суд	і заговорить і Дніпро, і гори  і потече сторіками кров у синє море
Просить панів не дурити своїх дітей: не дуріте дітей ваших, що вони на світі	на те тільки, щоб панувать
Закликає стати мудрими	якби ви вчились так, як треба, то й  мудрість була би своя
Засуджує підпадання українців під чужий вплив	німець скажея: Ви Моголи! Золотого Тамерлана онучата голі
Засуджує незнання рідної мови  і всі мови слов’янського люду – всі знаєте.	А своєї? Дастьбі. Колись буде
Не спотворюйте історію українців	а історія? Поема вольного народа
Наша історія інша:	у нас воля виростала, кров’ю умивалась на козацьких вольних трупах
Наша історія викликає сльози: дідів наших тяжкі діла	якби їх забути я віддав би веселого віку половину
Вивчіть правдиву історію: прочитайте знову тую славу,	од слова до слова ( слова – історія)
Наші герої гетьмани, це не що інше як	раби, подножки, грязь Москви, варшавське сміття – ваші пани
Пани чваняться Запорізькою Січчю	що Синопом Трапезундом галушки варила
Нема чого чванитися: Січ занепала	і на Січі мудрий німець картопельку садить
Пани чваняться перемогами над Польщею:    правда ваша:	Польща впала та й нас роздавила
До чого доборолась Україна?	Доборолась Україна до самого краю, гірше ляха свої діти її розпинають
Закликає до науки	і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь
Любіть матір: бо хто матір забуває,	того в хату  діти не пускають
Любіть найменшого, нужденного	Обніміте ж брати, мої, найменшого брата
І тоді настане щастя: і оживе добра слава,   слава України, і	світ ясний, невечірній тихо засіяє
Значення твору
Твір називають	Великим заповітом українцям
Твір – це	програма діяльності суспільства
Основна частина твору – це	діалог, полеміка ліричного героя з паном
Послання насамперед адресується	інтелігенції
Твір засуджує	космополітизм
Заклик до	відродження культури та освіти
Твір сатирично змальовує	панівну версту українського суспільства
Образ автора існує в трьох іпостасях	юродивого ( печальника за людей), проповідника і патріота
На вічну пам’ять Котляревському
Високо оцінює значення Котляревського	Будеш, батьку, панувати поки живуть люди
Називає поета праведною душею	праведная душе! Прийми мою мову, не мудру та щиру, прийми, привітай!
Чигрине, Чигрине
Поезія, яка відкриває	збірку «Три літа»
Запустіння колишньої резиденції Богдана Хмельницького	символ поневолення України
Запитує: чи пропаде марно пролита кров за волю України?	Що ж нині уродилось? Уродила рута. Волі нашої отрута
Наймичка
Франко про тему твору «Наймичка» писав так	сімейне життя патріархальне, сумирне – то найбільша святість
Головна героїня твору	Ганна
Щоб зберегти дитині життя   підкинула його бездітним батькам хуторянам –	Трохиму й Насті
Починається твір як казка	Був собі дід та баба
Сина Катерини назвали	Марком
Доглядає сина	й сорочку білу щодень божий надіва
Марко виріс і став	чумаком
Ганна молиться в Києві і завжди робить подарунки	святу шапочку в пещерах (Маркові), перстеник ( невістці), з фольги образочок ( внучці), глиняного соловейка ( внукові)
Марко просив на весіллі Ганну	сісти поруч і бути за матір
Ганна занедужала і перед смертю сказала синові	Прости мене, мій  синочку! Я…я твоя мати
Шевченко вважає Ганну святою, тому замість слова	«вмерла» пише «спала»    Прокинувся…до матері. А мати вже спала
Оцінка Франка Наймичка –	найглибша, чуття так живе «любов така   могуча, що перемагає все інше»
Твір належить до найбільших	тріумфів праведної штуки ( штука – мистецтво)
Сон ( У всякого своя доля)
Епіграфом твору є слова Іоана: «Дух істини, єво же	мір не може приняти, яко нє видит єго!
Слова «У всякого своя доля»	гірка іронія
Поет вказує, що долею багатьох стало	зло
Той мурує, той руйнує, за край світа	зазирає   чи нема країни, щоб загарбать
А той нишком у куточку	точить ніж на брата
А той отечество так любить	все храми мурує
Запитує: чому таке зло живуче?	Може так і треба, бо немає Господа на небі
Відповідає: Бога на небі нема тоді,	коли нема його в наших душах
Герой у сні	летить
А ти моя Україно, безталанна вдово,	я до тебе літатиму з хмари на розмову
Політ  над Україною – райським краєм бачить:	світає, край неба палає, соловейко в темнім гаї
На тлі божественної природи чинять зло:  латану свитину з каліки знімають.	Єдиного сина вдови в військо оддають
Чи можеш спокійно на горе дивитися:	Очі! Нащо ви здалися, чом ви змалку не висохли
Запитує в себе: Душе моя убогая!	Чи довго ще на сім світі панам панувати?
Далі в польоті Україну змінює	Сибір
Сибір – місце каторги: заворушилася пустиня	мов з тісної домовини мерці за правдою встають
Каторжани важко працюють	із нор золото виносять
Серед каторжників і сам Ісус Христос	в кайдани убраний Цар всесвітній! Цар волі! Цар.
Цей цар не нарікає на долі, бо	раз добром нагріте серце вік не прохолоне
Герой підлетів до Петербурга царського палацу, який охороняють українці	а між нами землячки де-де проглядають. По-московській так і ріжуть, сміються і лають
Кого лають і за що?	Батьків своїх, що змалечку цвенькать не навчились
В палаці бачить панів: пикаті, пузаті. Хочуть поближче стати до царя? Навіщо?	Може вдарять або звелять дулю дати
Бачить сцену «генерального мордобітія!	Цар підходить до найстаршого..та в пику
Бачить пам’ятник Петрові 1, подарований Катериною ІІ	це той перший, що розпинав нашу Україну, а вторая доконала вдову-сиротину
Сміється над Петром 1	і без шапки. Якимось листом голова повита
Звинувачує царя за те, що	благородними костями болота засипав ( тисячами козаків)
Гетьмана Полуботка убив цар:	вольного гетьмана голодом убив
Душі убитих козаків прилетіли на землю	у вигляді білої пташки
Зображує царя після чергової п’яної забави нагадує кошеня	мій медведик! Стоїть собі. Голову понурив. Мов кошеня, такий чудний
Оцінка твору
Твір має підзаголовок	комедія
Тема твору	змалювання страждань народу, деградації панства царя
Ідея твору	осуд царського самодержавства, звеличення борців за волю
Жанр твору	сатирична поема
Сатира	художні засоби, якими висміюється, вкриваються вади
Засобами сатири є	іронія, сарказм, гротеск
Сарказм	їдка, дошкульна насмішка ( вилупив баньки з неба, як опеньок засушеная)
Гротеск	засіб заснований на свідомому спотворенні, перебільшенні зображуваного ( сцена побиття царем підлеглих)
Іронія	доброзичливе кепкування
Оцінка Франка	Сон – велике оскарження темного царства
Три частини твору відповідають трьом картинам	України, Сибіру, Петербурга
Поема «Сон»	перший в українській літературі твір політичної сатири
Великий льох
Душі не поснують до раю	через гріхи
Бо так сказав Петрові Бог : «Тоді у рай їх повпускаєш?	Як все москаль позабирає
Перша душа	душа дівчини Прісі
Її  гріх у тому, що з повними відрами	перейшла дорогу Хмельницькому
Так перейти дорогу означає	побажати щастя
Дивлюсь – гетьман з старшиною	в повні шлях і перейшла
Гріх другої душі	напоїла коня Петра 1, як він їхав з Полтави
Після вчиненого гріха	мене поховали
В Батурині після пожеж вчинених військом Петра 1	вціліла лише одна хата
Гріх третьої душі: немовля, що родилося в Каневі	усміхнулося Катерині ІІ
Гріхом є навіть	неусвідомлений вчинок, бажання добра ворогові
В творі розмовляють	три ворони
Польська ворона вихваляється тим,  що	пропила гетьманське багатство в Парижі
Українська	спалила Польщу
Українська ворона пророкує	народження двох Іванів
Один буде, як той Гонта	катів катувати
Над Києвом мітла простяглася	мітла ( вогненне небо) знак народження двох близнят
Лірники	уособлюють скалічене покоління
Завойовники розкопала льох, а знайшли  замість скарбів	кості
Великий льох – символ	державної незалежності
Жанр твору	містерія
Проблема твору	осмислення історії України, причини перетворення України в колонію царської імперії
Ідея поеми	віра в безсмертя народу
Сюжет твору розвивається в трьох	часових вимірах: минулому, сучасному, майбутньому
Твір розглядає три катастрофи України	Переяславську раду 1654р, зруйнування Батурина, зруйнування Січі
В творі лунає	полілог ( багатоголосся) ворон
Ворони	вісники нещастя
Один сліпий, другий кривий, а третій горбатий	три лірники
Епілогом твору є	вірш «Стоїть в селі Суботові»
Містерія – ліро-епічний твір  з	діалогічною формою викладу, в якому фантастичне поєднюється з дійсним
Твір	романтичний
У нашім раї на землі
Твір	гімн матері
Нічого кращого немає, як тая мати	молодая  з своїм дитяточком малим
Шана до матері свята: і	перед нею помолюся   мов перед образом святим
Іде на вулицю гулять	гордіше самої цариці
А подивіться моє	найкраще над всіма
І їй здається все село	весь день дивилось на його
І не сталось нікого з тобою дома.	Наготи   старої нічим одягти
Все забрала	дитиночки   і вигнала з хата
Слово мама великеє	найкращеє слово
Син покинув матір	калікою на розпутті, вона пішла водити сліпця
Марія
Жоден з поетів не наважився піднести жінку	на таку височінь ( німецький письменник Курелла)
Вершина Шевченкової великої простоти	«Марія» (Іван Дзюба)
Марія починається делікатними гарними словами:	Все упованіє  моє на тебе, пресвітлий раю
Називає Богородицю	Пренепорочная, благая, святая сила, сила всіх святих
Просить Богородицю помилувати людей   царице неба і землі.	Вонми їх стопу і пошли благий кінець, о всеблагая
У теслі Йосипа росла	Марія
Пасла козенят	і цілувала козеня
Йосипа відвідав	гість з Назарету
І гость за нею і в ярочку	догнав Марію
Диво сталося	Йосип вінчається з Марією, щоб захистити її від недоброї молви
Марія з Йосипом іде	до Вифлеєму
На шляху народила дитину	її дитину заховали чабани
Дитину назвали	Емануїлом
Ірод вирізує дітей	а Марію чабани на ослиці спровадили таємним шляхом
Біля Нілу	Йосип збудував хатину
Івась з двох паличок зробив	хрестика
Марія в хрестику побачила	недобрий знак ( шибеницю)
Коли Марія була на ярмарку в Єрусалимі	син пішов до синагоги і навчав равинів
Після смерті сина Марія	проповідує його вчення
Ти дух святий свій пронесла і в їх душі вбогії! хвала	тобі, Маріє
Мужі ( апостоли) іменем твойого сина, твоєї скорбної дитини	любов і правду рознесли
Та Марія возродилася в душах людей. В людській душі возобновилась	в душі невольничій, малій. В душі скорбящій і убогій
Жанр твору	ліро-епічна філософська поема
Марія – матір – покритка, котру від побиття камінням	врятував Йосип
Семирічний Ісус проповідує в храмі	як в світі жить, людей любить за правду стать, за правду згинуть
Марія померла під тином	сумуючи у бур’яні, умерла з голоду
До Основ’яненка
Жанр твору	послання
Звертається до ворога	Смійся лютий враже! Та не дуже. Слава не поляже. Не поляже, а розкаже, чия правда, чия кривда, і чиї ми діти
Наша дума, наша пісні	не вмре, не загине
Тема твору	призначення поетичного слова
В творі вперше в українській поезії з’являється образ	сироти-України, що плаче над Дніпром
Слава України: без золота, без каменю, без хитрої мови	а голосна та правдива, як Господа слова
Про Основ’яненка: тебе люди поважають	добрий голос маєш
Думи мої, думи мої
Поетичний маніфест	молодого Шевченка
Звертається до дум: Чом вас лихо не приспало	як свою дитину
Про себе: серце рвалось, сміялося, випивало мову	за вишневий сад зелений
Називає думи	квіти мої, квіти
В Україну ідіть діти	попідтинню, сиротами, а я тут загину
Називає думи	дітьми нерозумними
Думка ( Нащо мені чорні брови)
Думка – це різновид	елегії
Елегія – вірш, у якому виражені	настрої смутку, журби, задуми
Дівчина тужить за коханим, вважає життя    марним:	« Нема кому розпитати, чого плачуть очі». Нема кому розпитати, чого серце хоче
Юродивий
Твір не закінчений	очевидно це вступ до сатиричної поеми
Юродивий	божевільний, жебрак, що має дар віщування
Змальовує сучасну Україну, якою правлять    цар – фельдфебель та його помічники –	«капрали» й унтер
Во дні фельдфебеля-царя капрал Гаврилович Безрукий	Україну правили
Безрукий – київський губернатор Бібіков, брав участь	у розгромі Кирило - Мефодієвського братства
Осуджує інтелігенцію, котра мовчить	німії, подлії раби, підніжки царськії, лакеї, донощики і фарисеї
Мріє про незалежність, конституцію, українського Вашингтона	коли ми діждемося Вашингтона з новим і праведним законом
Україна стала для царя «смітничком Миколи».	Миколу ІІ називає безбожний царю, творче зла
Звертається до Бога:	«А ти всевидящеє око, чи ти дивилося звисока   як сотнями в кайданах гнали
Давидові псалми
Ліричний твір	переспіви десяти псалмів
Перший псалом	Блажений муж на лукову не вступає раду
Ідея псалма: перемога добра над злом	діла добрих оновляться, діла злих загинуть
Наступний псалом: «Чи мене, Боже милий» -	молитва
У псалмі ліричний герой докоряє Богові за попуст новим ворогам	розкрадають, як овець нас. І жеруть. І всякий день перед нами – стид наш перед нами
Псалом «На ріках Вавилона» в 538 р до н.е. перський цар Кір завоював Ізраїль	поезія зображує   супротив  юдеїв
Вавилонський полон – це становище України	в  складі Російської імперії
«Псалом новий Господові»	гімн Богові, віра в його справедливість